polska wersja językowa:

^{Миколай Куніцький псевдо "Муха" - постать, біографія якої руйнує одночасно кілька}

Командир Куніцький Миколай Перед самою переправою на р. Буг., с. Харси, березень 1944 р.

Фрагмент спогадів Куніцького - червень 43: "5 червня ми були на летовищі біля села Данилевичі, 18 км від м. Єльчиці і 30 км від Мозира. Саме сюди приїхав головнокомандувач Партизанського Руху генерал Строкач з Москви. Приїхав спеціально, щоб вручити нагороди, розпитати про потреби партизан та побачити колишню 4 роту Шуцполіці. Після годинної конференції зі мною, вручив нагороди мені і моїм людям, після чого ми разом з'їли скромний партизанський обід. а нас чотирьох командирів генерал Строкач забрав літаком у Москву на відправу в Кремлі. У Москві я пробув 4 дні, звідки повернувся і відразу почав озброювати свій загін автоматами, мінометами, амуніцією, вибуховими матеріалами, компасами, картами, ракетницями, а генерал Федоров отримав гармати калібру 45 і 76 мм.

^{міфів польської істеріографії.}

^{Міф перший - польська поліція на службі у нацистів мала з'явитись на Волині лише після втечі української у ліс - навесні 1943 року...
Але Миколай Куніцький, як сам пише в своїх спогадах, був мобілізований у 104 батальйон Шуцполіції у Кобрині (білоруська частина Полісся) у липні 1942 року. Після чого німці його відправили в підофіцерську школу - в грудні 1942 він очолює роту зі 150 осіб у 104 батальйоні Шуцманшафт, який складався переважно з поляків і кільканадцяти білорусів. На Волині з'являється в середині січня 1943 року. В кінці січня разом зі своєю групою дезертирував і організовує, як стверджував, партизанський загін, який сам собі обирає завдання - це мала бути помста українським націоналістам за масові вбивства - підкреслюємо - в кінці січня. В середині лютого зустрічається з червоними партизанами і переходить під їх керівництво. У польській Вікіпедії подається неправдива інформація про його дезертирство в березні 1943 року, як відповідь на начебто здійснені УПА вбивства. - Куніцький дезертирував з німецької поліції в січні - про які вбивства УПА може бути мова, якщо в польській історіографії першим масовим вбивством, вчиненим УПА, вважається злочин в Парослі (про це село згадаємо пізніше). Діє в районах баз польської самооборони в Гуті Степанській і Білині - зрозуміло, що його співпраця з цими осередками складається дуже добре.}

<sup>Другий міф, який руйнує ця постать... "про Волинь в комуністичній Польщі не можна було говорити"
- книга "Спогади Мухи" в комуністичній Польщі була видана Міністерством оборони тричі - перше видання - 1958 рік.
Дурниці, які "Муха" запровадив у вжиток, зокрема такі:
- Ця книга аж кишить описами злочинів, які нібито вчинили бульбівці та бандерівці, звичайно одні й інші їх здійснюють пліч-о-пліч з німцями... Себе "Муха" представляє патріотом, який боровся за вільну Польщу, в той час, як був повністю підпорядкованим НКВС.
- "Муха" стверджує, що разом із своїм загоном присягнув помститись за вбивство польського цивільного населення у Висоцьку, яке здійснила УПА в середині січня - але ж до 23 січня ще не було жодної сотні УПА (не рахуючи бульбівців). Тут цікавим фактом є те, що саме на цих територіях на початку лютого УПА нібито мала вбити все цивільне населення села Паросля - цікавим тим, що Вершигора - командир радянського партизанського з'єднання, яке в ті дні з'явилось на Волині, у першій публікації своїх спогадів (1948 року) пише, що це вбивство могла здійснити невстановлена група бандитів на чолі з якимось "Сашком". До цього часу "Сашко" ніби працював на німців і був звільнений. Разом з групою інших "звільнених" поліцейських, до яких нібито приєднались місцеві злочинці, він мав вчинити це вбивство в рамках німецької провокації. Але справа в тому, що ніякі джерела не свідчать про звільнених німцями поліцейських, зате відомо про два загони поліції, які в цей час дезертирували: перший - та сама група Куніцького в кінці січня, а другий - близько 80-ти українських поліцейських із Сарн, під керівництвом "Яреми" Никона Семенюка - ця група дезертирувала після 7 лютого, а до УПА приєдналась через кілька днів. Однак ані Куніцький, ані Семенюк ніколи не використовували псевдонім "Сашко", хоча фактом є те, що Служба Безпеки ОУН трохи пізніше ліквідувала Семенюка, закидаючи йому агентуральну співпрацю з німцями. Існує гіпотеза, що під псевдонімом "Сашко" міг ховатись такий собі Сачковський - начальник поліції в Колках, який брав участь у вбивствах як українського, так і польського населення ще у 1942 році (наприклад, польське село Оборки). Згідно з гіпотезою, німці могли використати Сачковського, щоб спровокувати конфлікт відразу після першої атаки УПА на Володимирець, а Вершигора міг не зрозуміти, що йшлося про "Сачко", а не "Сашко". Саме так населення називало Сачковського, а за злочини проти українців УПА засудила його до смерті. Вершигора згадує, що четверо осіб, які пережили злочин в Парослі, тремтіли зі страху від слова "Сашко". Варто додати, що в другому виданні книги 1953 року вже не згадується "Сашко" - фрагмент спогадів про ці підозри був вирізаний радянською цензурою... тепер провина падає на бандерівців.</sup>

^{Цікаво, що "Муха" після Волині переїжджає на Замойщизну і Холмщину, а потім в Бескиди, і всюди, звичайно, бореться з українськими націоналістами. Всюди, починаючи з січня 1943 року, бере участь у "відплатних акціях" проти бандерівців, які там з'являються лише після злочинів Куніцького.}

^{На завершення своїх спогадів пише, що після розформування його групи в 1945 році, він їде в Москву, і на цьому його спогади закінчуються. В польській Вікіпедії та інших польських джерелах його повоєнна біографія обривається. З джерел, які не можемо верифікувати, дізнаємось, що він працював офіцером Служби Безпеки.
В українських джерелах про діяльність "Мухи" теж багато не знайдемо, але варто зацитувати такі спогади Ігоря Стецюка:}

^{"За Устилугом була польська колонія Білин, поляки створили там свою партизанську фортецю. Скільки там було озброєних людей я не знаю, але люди казали, що було близько 1000 партизан, інші говорили про 2 тисячі. Однак всі погоджувались, що поляки були дуже добре озброєні, мали доброго керівника, ймовірно підофіцера польської армії з 32 піхотного полку, його псевдонім був: "Муха". Чи це правда, ніхто не знає, але всі знали, що Муха спалив всі українські села навколо Білина. Також всі казали, що Муха - комуніст, але я і багато інших вважали, що Муха використав ситуацію, щоб отримати озброєння від совєтів, а насправді був польським патріотом-шовіністом.
Завдяки цій зброї Муха знищував українські села на Волині, а потім на Холмщині. Де з'явився Муха, всюди згарища і гори трупів. А коли об'єднались Муха з Бдзусом, який керував Лясковою на Холмщині, то разом спалили всі села навколо Крилова і зайшли аж під Грубешів, на Волинь Муха вже не повернувся".}

^{І нарешті третій міф, який заперечує Куніцький - в Польщі панує переконання, що співпраця поляків з совєтами на Волині була вимушена бандерівськими злочинами. Куніцький же почав її задовго до того, як можна було говорити про якісь організовані вбивства, що підтверджують подібні спогади майже всіх керівників червоних партизан Волині. Про це кажуть також польські та українські джерела - оплотом червоних партизанів на Волині від самого початку були польські села - радянські диверсанти з НКВС почали з'являтись на Волині влітку 1942 року, Польща тоді була союзником Москви і природньо, що польські села на Волині мусили бути гостинними для свого союзника. Похолодання і розрив дипломатичних відносин між Польщею і Москвою настало в квітні 1943 року, після оприлюднення німцями Катинського Злочину - але це на політичному рівні, на Волині співпраця з совєтами продовжувала складатись добре.}

^{Постать дуже цікава, ідеальний приклад "кресов'яка", який був готовий співпрацювати з обома окупантами Польщі, аби лише не допустити, щоб українці стали господарями на власній землі. Для нього та іншх поляків на т.зв. кресах ворогом номер один були не нацистська Німеччина і не комуністична Москва, а саме українці та їх прагнення незалежності.
Окупацію можна пережити, перечекати, доля війни може змінитись... але прагнення незалежності українського народу - це проблема, з якою не могли собі порадити... звідси колаборанство з окупантами.}

^{Як колись казала польська шляхта: "може не гонорово, але здорово".}

                                          ^{Добродій}