^{Вже всі написали про жахливий пам’ятник, який має з’явитись у Польщі?
Настала черга на нашу реакцію – буде у вигляді серій, як відомий фільм жахів…}

^{Перша серія: «Чорна польська пам’ять»}

^{Ми добре усвідомлюємо, що ініціатори створення пам’ятника мають інші наміри, аніж задекларована шляхетна пам’ять про жертви.
Знаємо, що це не перший подібний пам’ятник у Польщі.}

^{У 2003 році в Перемишлі відкрито пам’ятник, навіяний фотографією відомого «віночка», тобто дітей, повішених власною матір’ю – циганкою.}

^{Пам’ятник зрештою демонтували, але до того моменту лякав кілька років.}

^{Пізніше подібний пам’ятник планували поставити у Варшаві. І, напевно, якби не факт, що фотографія дітей, нібито вбитих УПА, виявилась фальшивкою, цей пам’ятник вже б давно височів над Варшавою...}

 

^{Тому наступний жахливий пам’ятник  вже не повинен нікого дивувати. Така істерична політика панує у Польщі вже багато років.}

^{Якби йшлося про пам’ять про жертви трагічних подій, які були не лише на Волині, то пам’ятники польських жертв виглядали б інакше, як і зміст написів на меморіальних плитах.
Може колись поляки дозріють – не всі поляки, а значна частина польського суспільства, яка дозволяє себе обдурити пострадянською і ендецькою пропагандою, яку перехопили кресові середовища, польські народовці і частина католицького кліру.   Позбудуться впертості, злості і почуття вічно скривдженої невинної жертви, і тоді візьмуть приклад з українців, в яких написи на пам’ятниках – це пам’ять про жертви, а не політика і шовінізм:}

 

^{Красний Сад – Горохівський район, Волинь}

^{Памятник українцям, 104 жителям села, вбитим 19 квітня 1943 року під час польсько-українського конфлікту.
Напис на пам'ятнику:
"19 квітня 1943 року на цьому місці польські та німецькі карателі знищили мешканців українського села Красний Сад, тіла яких спочивають у спільній могилі на цвинтарі. Вклонись їхній пам'яті. Прости винних у мученицькій смерті їхній і будеш прощений."}

^{Село Гончий Брід - Ковельський р-н, Волинь} 

^{Памятник українцям жителям села, що загинули під час польсько-українського конфлікту.
Напис на пам’ятнику:
"Святий Боже, ти знаєш їх всіх поіменно.
Пробач їм їхні гріхи і пробач винуватців їхньої смерті.
Даруй їм Воскресіння з мертвих і Вічне життя.
Вічна вам пам’ять".}

^{Монастириська} 

^{Надмогильний пам’ятник двох священиків, о. Захарія Підляшецького та о. Адальберта Галібея, вбитих поляками 13 червня 1919 року.
Напис на пам’ятнику:
«Тут спочивають о. Захарій Підляшецький і о. Юрій Адальберт Галібей, які полягли 13.06.1919 року, обороняючи права українського народу. Вічна пам’ять”.}

^{Зверніть увагу, що нам розповідають джерела про вбивство у 1919 році:}

^{"В Монастириськах польські жовніри на приказ команди дня 18 червня 1919 арештували українського пароха о. Захарія Підляшецького (73 літнього старця) і його помічника і так їх мучили і тортурували обливаючи кип'ятком, б'ючи прикладами крісів по голові, що аж розчерепили їх чашки і мозок виплив їм з голови. Віддаючих останній віддих добили вистрілами з крісів. Це мала бути помста за те, що сини о. Підляшецького служать в українському війську".}

^{Спогади свідків злочинів у Красному Саді і Гончому Броді містять подібні жахливі сцени.
Чому на цих пам’ятниках не згадується про обставини загибелі, нема згадки про звірячі вбивства, нема напису: «вбиті злочинцями з Армії Крайової», «злочинне польське військо» або через «польських фашистів»?
Чому на цих пам’ятниках є прохання до Бога про прощення винних в їх смерті?}

^{Чи у формі взаємності треба ставити пам’ятники у стилі «Кошмару на вулиці В'язів»?
Чи хочуть поляки, їдучи до Львова, бачити пам’ятники козаків, набитих на палю? Чи може сцени різанин, які здійснював Чарнецький і інші «шляхетні лицарі» Речі Посполитої – коли під корінь вирізали цілі села, передовсім дітей і жінок?} 

^{Чи хочуть бачити набиті на штахети і забори голови українських дітей, вбитих на Волині (таких описів польських злочинів теж достатньо в українських джерелах), разом з гаслом: «Тільки правда вас визволить»?}

^{Запевняю, що з польського боку злочинів було так багато, що так само можна «вшанувати» кожний придорожний квадратний метр, на всіх під’їздах до Львова, з кожного прикордонного пункту пропуску.}
 

                                                                 ^{********************}

^{Якби польські вшанування мали за мету поєднання наших народів, то достатньо було б встановити один великий хрест, десь на кордоні, відповідно огороджений, з вільним доступом з обох сторін кордону – «Хрест поєднання і пам’яті» про всі жертви жорстоких польсько-українських воєн, один спільний хрест, який поєднує, а не перекреслює…
Українці, з націоналістами на чолі, вже давно дозріли до такого кроку… Поляки (крім винятків, які стають чисельнішими, проте залишаються винятками), на жаль, ні…}

^{Повертаючись до жахливого пам’ятника, який має з’явитись у Торуні.
«Кресовим» шовіністам з-над Вісли не йдеться про поєднання… в них інша мета. Ініціатори встановлення нового пам’ятника чи будучи на службі у Москви, чи тому, що заражені своїми предками ненавистю до українців, не допустять поєднання наших народів… завжди будуть роз’ятрювати і підбурювати. Завжди будуть маніпулювати, лякати і обдурювати.
Про них у наступній серії…}

                                                                      ^{Добродій}