Історична політика - вміле поєднання пам'яті і забуття.

^{Анна-Марія Андерс – держсекретар в Канцелярії Голови Ради Міністрів РП, уповноважена Уряду по міжнародному діалогу, донька генерала Владислава Андерса та Ірени Яросевич, колись висловилась про т.зв. «людобуйство»:}

^{В сучасній Украні суспільство, особливо молоді люди, досі не знають, у чому полягала трагедія польських мешканців Волині і Південно-Східної Галичини, які масово гинули не лише від рук ОУН-УПА, але й своїх українських сусідів. – Думаю, що це добре, що ми нарешті сказали, що це був геноцид}

^{Що ж, правда - це одне, а наша уява про правду - зовсім інше. Не будемо писати про сотні фальсифікацій, створених, що сформувати в польській свідомості неправдиву картину подій. Про десятки фальшивих фотографій, про сфальсифіковані "спогади", про перекручування змісту поданого джерелами, про діяльність Едварда Пруса, Олександра Кормана, Тадеуша Залеського "Ісаковича" і інших "істориків". Цього вистачить на десятитомну монографію, а не коротку статтю. Тут хочемо лише запитати, чому Анна-Марія Андерс аж так "антибандерівська" у своїх висловлюваннях?}

^{Може й сама пані міністр не знає, чим була українсько-польська трагедія 1918-1927 років? А може добре знає, але не може про це розповідати? Може мусить бути більшою католичкою, ніж папа римський. і більш "антибандерівською", ніж пересічний поляк?}

^{Родина пані Анни-Марії Андерс є виразним символом цієї трагедії. Спочатку у 1918 році і впродовж всього часу польської окупації - української трагедії, а вже потім - під час ІІ світової війни також і польської трагедії. Історія цієї родини, як мало яка інша, показує, чим справді був цей конфлікт. Показує, наскільки спотворена уява польського суспільства про реалії тих років.}

Дідусь і бабуся Анни Андерс

Микола Яросевич - греко-католицький священик, кілька років служив капеланом українських солдатів в австрійській армії. Напередодні розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки родина Яросевичів повернулась в рідне Прикарпаття, де о. Микола був капеланом Легіону Українських Січових Стрільців у Коломиї, а потім повторно парохом у селах Бринь і Сапогів біля Галича.

Олена Нижанківська походила з дуже заслуженого для України роду, який подарував світу багато видатних композиторів і відомих священиків. Вона рідна сестра видатного українського диригента, композитора і громадсько-політичного діяча Остапа Нижанківського.

Батько Остап Нижанківський з дружиною Галиною, найстарший син Нестор (зліва) і молодший Богдан. Фотографію зробили під   час І світової війни. Обидва сини одягнені у формуСічових Стрільців (український легіон    в австрійській армії). Січовим Стрільцем   також був третій син Остапа - Степан. Сам Остап Нижанківський у 1914 р. склав присягу українського солдата в Стрию.

^{Брата Олени - бабусі Анни-Марії Андерс - Остапа Нижанківського, греко-католицького священика, українського композитора, поляки вбили вже у 1919 році. Мало того, що вбили, ще й розікрали доробок життя всієї родини Нижанківських.}

^{Осипа Бобикевич (рідна сестра бабусі Анни Андерс) так згадувала ті події:}

 ^{...Ледве розстріляли, то зараз кількадесят фір з військовими заїхали перед хату Нижанківського в Завадові. Господарка була велика, було що брати. Забрали всю худобу, птицю, збіжжя — до останнього стебла соломи. Забрали всі вози, повіз, всі знаряддя господарські. Забрали фортепіано, меблі, постіль, білизну. Ноти порозкидали, потоптали...}

^{Мама пані Андерс була в молодості активною пластункою (Пласт – націоналістична українська скаутська організація). Пласт був організацією, яку польська влада вважала антипольською, і яка була заборонена в Галичині в 1930 році, а на Волині у 1928 році. Тітка Анни - Тетяна (рідна сестра мами теж належала до Пласту і активно в ньому діяла. У Пласті гуртувались українські діти, щоб вивчати історію України та українську мову, а також зберігати українські традиції та українську культуру, тобто робити те, що польська влада забороняла.}

Ірина Яросевич, тобто Рената Богданська, а потім Ірена Андерс. Соловейко ІІ Корпусу.
Мама Анни-Марії Андерс. Українка з націоналістичної родини.
В молодості - українська націоналістка, потім заслужена полонійна і самостійністна діячка.

^{Дядько Анни Андерс - Анатолій, рідний брат мами - був пластуном не лише в ранній молодості, але й в дорослому житті. також тоді, коли організацію в Польщі заборонили, а приналежність до неї каралась ув'язненням. Анатолій Ярошевич діяв у пластовому курені «Чорноморці» - найважливішому з пластових куренів в Україні. Цей курінь був тісно пов’язаний з ОУН – під час війни 19 хлопців з цього куреня загинуло, воюючи в УПА, багато інших вступили в Дивізію «Галичина".}

Перший зліва в другому ряді - найрідніший дядько Анни-Марії Андерс, брат матері - Анатолій.
В першому ряду посередині - Роман Шухевич.

^{Курінь "Чорноморці" після заборони Пласту перейшов у глибоку конспірацію і продовжував діяти. У цьому курені Анатолій подружився з Романом Шухевичем, а через нього потоваришував зі Степаном Бандерою. Анатолій Ярошевич брав участь в націоналістичній агітації на Волині, збереглись рапорти про зібрання, в яких про це написано, разом з приміткою, що Ярошевич брав у них участь разом з Романом Шухевичем. Дядько Анни Андерс був українським патріотом, тобто націоналістом, а його діяльність була спрямована проти польської окупації України.}

^{Троє синів вбитого поляками двоюрідного дідуся Остапа – Нестор, Степан і Богдан боролись проти польської окупації їх батьківщини в лавах армії Української Галицької Армії. Один з цих братів - дядько пані Анни - Степан, був учасником першого конгресу ОУН, під час якого він навіть виступив з доповіддю «Державний устрій Української національної держави».}

^{Після конгресу його обрали членом Головного Суду ОУН. Також він був головним редактором пресового органу ОУН "Розбудова Нації", а в квітні 1931 року він став крайовим провідником ОУН на західних українських землях, але невдовзі помер через важку хворобу у місті Стрий.}

^{Інший дядько пані Анни - Омелян (син брата бабусі – Петра Нижанківського) був автором музики до гімну ОУН - «Зродились ми великої години». Пісня "Червона калина", яка вважається гімном УПА - це стара пісня Січових Стрільців. Гімн ОУН - це інша пісня, скомпонована саме дядьком Анни-Марії Андерс. Бажаючі можуть послухати.}

Дещо осучаснене, гарне виконання гімну ОУН.

Цей твір скомпонований дядьком Анни-Марії Андерс.

^{Владислав Андерс - батько Анни-Марії, був палким прихильником польсько-українського союзу. Він врятував від смерті солдатів Дивізії "Галичина", аргументуючи перед альянтами, що "дивізіоністи", будучи польськими громадянами, не можуть бути видані Совєтам. Їх командувача Павла Шандрука відзначив у 1965 році Хрестом Virtuti Militari.}

^{Про нагородження Шандрука Єжи Гедройць писав:}

^{Шандрук у злиднях і дуже старий. Думаю, що взяття його під захист поляками - не лише обов'язок, але це може мати великий резонанс серед українців і виправить цю лондонську дурість.}

^{Може ніхто з родичів не розповідав про це пані Анні, може вона не хоче пам'ятати, а може пам'ятає, але не може...}

^{Як би не було - дуже шкода. Якби пам'ятала і захотіла поділитись з поляками правдивою історією своєї родини, могла б хоч трохи відкрити їм очі...}

^{Ось так... Саме така заплутана наша польсько-українська історія…
Саме такі складні українсько-польські справи.} 

^{Для пані Анни ОУН і УПА – це терористи «людобуйці».
Для її батька це були союзники у боротьбі зі спільним ворогом,} 

^{а для її українських родичів - вони герої...}

^P.S.

^{Всім зацікавленим поглибити знання про родину Нижанківських радимо відвідати цей музей у Стрию.}

^{МУЗЕЙ РОДИНИ НИЖАНКІВСЬКИХ}

<sup>Львівська область 
м. Стрий 
вул. Валова, 11 

Тел.: +38 (063) 193-41-78</sup>

https://www.karpaty.info/ua/uk/lv/st/stryj/museums/music/

                                                                                                                             Добродій