polska wersja językowa:

      ^{В останній своїй статті ми писали про відкритий лист Тараса Бульби-Боровця до ОУН-Б та про маніпуляцію. яка проявляється вириванням з його книги тільки тих фрагментів, які вигідні для підтвердження гіпотез польських істориків та політиків. Також ми писали, що інші дуже важливі слова Тараса Бульби-Боровця зовсім ігноруються. Таким чином картина його погляду на тогочасну реальність спотворена свідомо і умисно.}

^{Наступним чудовим прикладом фальсифікації історії через маніпуляції матеріалами-джерелами є цитата, яка вкорінилась у польських наукових і псевдонаукових роботах та в публіцистиці на тему польсько-українського конфлікту. Мова йде про фрагмент з книги "Вітер з Волині".
Її автор Михайло Подворняк - українець, пастор протестантської церкви, який в той час жив та працював на Волині.}

^{Перейдемо до цитати:}

^{" Українські повстанці напали на села, в яких жили поляки і всіх, хто не втік до міста, винищили. Винищили без найменшого людського серця, без якогось людського сумління. Вбивали малих дітей, немічних старців, вбивали кожного поляка. Всі польські господарства спалили. Пригадую, що саме тієї ночі я вийшов за свій сад на поле. За горою лежало невелике польське село. Тепер над ним здіймалися клуби чорного диму і вогню. Було чути рев худоби, крик людей, рушничні постріли. Там відбувався страшний суд, завітала туди люта пімста, немилосердна людська ненависть. Праворуч за лісом -— друга пожежа, бо там також напів польське село. Я дивився туди і серце моє розривалося від болю. На моїх очах писалася страшна історія нашої землі, писалася кривавими літерами, писалася невинною кров'ю ... І що ж винні ті маленькі діти, хто почав і по-що почав те страшне людовбивство? "
Джерелом цитати подається: "Михайло Подворняк, "Вітер з Волині", Вінніпег 1981, с.176-177"}

<sup>Цитата не залишає сумнівів. Схема традиційна:
- Жорстокі і погані - українці
- Невинні жертви - поляки
Все вписується в польську версію історії страшних подій на Волині 1943-го року. Кожен, хто прочитав цей фрагмент спогалдів Подворняка мусить утвердитись в переконанні, яке мав досі. Тим більше, що це спогади українця.</sup>

^{Першим цю цитату використав Віктор Поліщук - досить відома і контроверсійна постать, але ця особа не настільки важлива, щоб тут обговорювати темні сторони його біографії. Поліщук повторив цю цитату кілька разів у своїх творах, а після нього й інші польські "істерики", а часом історики також (між іншим Чеслав Партач). Ця цитата також систематично з'являється у публіцистиці, яка стосується Волинської трагедії.}

^{Ілюзіоністи дійшли до того, що цю цитату, яка стосується подій на Волині у 1943 році, використовують, як опис злочину в 1944 році на Поділлі:}

 

 https://pl.wikiquote.org/wiki/Zbrodnie_w_Wi%C5%9Bniowcu

 

Злочини у Вишнівці

- злочини, вчинені у лютому 1944 р. українськими націоналістами проти польських мешканців міста Вишнівець (Новий Вишнівець) та сусіднього села Старий Вишнівець на Волині.
* Після закінчення терміну (наказаного виселення із села у місто) українські повстанці напали на села, в яких жили поляки і всіх, хто не втік до міста, винищили. Винищили без найменшого людського серця, без якогось людського сумління. Вбивали малих дітей, немічних старців, вбивали кожного поляка. Всі польські господарства спалили. Пригадую, що саме тієї ночі я вийшов за свій сад на поле. За горою лежало невелике польське село. Тепер над ним здіймалися клуби чорного диму і вогню. Було чути рев худоби, крик людей, рушничні постріли. Там відбувався страшний суд, завітала туди люта пімста, немилосердна людська ненависть. Праворуч за лісом -— друга пожежа, бо там також напів польське село. Я дивився туди і серце моє розривалося від болю. На моїх очах писалася страшна історія нашої землі, писалася кривавими літерами, писалася невинною кров'ю ... І що ж винні ті маленькі діти, хто почав і по-що почав те страшне людовбивство?
* Опис: слова наочного свідка
* Джерело: Михайло Подворняк. Вітер з Волині, (Вінніпег, Товариство "Волинь", 1981), с. 167-177

^{Однак є певний досить суттєвий нюанс, на який до цього часу в Польщі не звернув увагу жоден історик (примикання ока?) - ця цитата - класична маніпуляція. Ніби не фальшивка, бо ці слова дійсно є у книзі Подворняка, але саме в цьому заключається мистецтво політичної маніпуляції - брехати і фальшувати через напівправду.}

^{Щоб найкраще продемонструвати, у чому полягає підступність кресового псевдоісторичного середовища, зацитуємо довший фрагмент з цієї книги: (уривок, який використовується в Польщі, виділено оранжевим кольором):}

^{"У німецькій поліції, яка прийшла на місце української, було багато поляків і всі вони були не місцеві, але привезені до нас десь з глибокої Польщі. Вони з великою жорстокістю нищили українське населення. Коли німці посилали їх спалити одне українське село, то вони палили п'ять-шість. Доходили також до нас чутки, що на українських землях за Бугом, в т. зв. Генеральному Губернаторстві польська партизанка жахливо переслідує наш народ. Невідомо, чи ті чутки були правдиві, але вони запалювали наших людей ненавистю до поляків. Розуміється, що в усьому тому була німецька рука, а може й рука большевиків, щоб звести ті обидва поневолені народи до взаємної боротьби. Тому німці в Генеральному Губернаторстві тримали українську поліцію для втихомирення польських повстанців, а на Волинь прислали поляків. І розпалилася між поляками і українцями нікому непотрібна братовбивча боротьба. Вона забрала багато невинних жертв з одної сторони і з другої і все це вийшло на користь польським ворогам І ворогам нашим.
Про всі події на Грубешівщині довідалися українські повстанці на Волині і з такою самою жорстокістю відплатили полякам за кров своїх братів. Не було тоді в людей жодного милосердя, не було найменшої іскри сумління, бо з людей стали звірі. Здавалося, що диявол зо своєю темною силою вийшов з безодні й опанував людськими серцями. Наприклад, були випадки, що поляки ловили наших людей, в'язали кількох докупи колючим дротом, а потім обливали бензи-ною і палили. Таке саме нелюдське знущання застосовували до поляків і українці. Найгірше ж було те, що гинуло чимало невинних людей, як поляків, так само і українців. Бо гинули не самі повстанці, а їхні матері, батьки, брати та сестри. Коли гинули з рук поляків батьки якогось українського повстанця, тоді цей повстанець шукав нагоди, щоб в найлютіший спосіб помститися на поляках. Те саме робили польські повстанці щодо українців. І важко було збагнути, що все це робили ніби якісь християни, які в неділю йшли до церкви чи до костела ...}
 

^{Польського населення на Волині не було багато, але ті, що були в наших селах, вони бачили рухи українських повстанців, пильно стежили за тими рухами, а потім доносили своїй поліції до міста. Через це українські повстанці видали до всіх поляків відозву, щоб вони вибралися спокійно із сіл до міста. Кожній родині повісили таку відозву на дверях і визначили час, коли та родина має вибратися з села. Деякі поляки послухалися наказу і негайно виїхали до міст, врятувавши тим собі життя. Але інші не послухалися грізного наказу. Зокрема не послухали наказу ті поляки, що родилися на Волині, тут вони виростали і вважали, що тут їхня батьківщина. Багато з них не вміли навіть так, як треба, розмовляти по-польському.
Після вказаного у відозві часу українські повстанці напали на села, в яких жили поляки і всіх, хто не втік до міста, винищили. Винищили без найменшого людського серця, без якогось людського сумління. Вбивали малих дітей, немічних старців, вбивали кожного поляка. Всі польські господарства спалили. Пригадую, що саме тієї ночі я вийшов за свій сад на поле. За горою лежало невелике польське село. Тепер над ним здіймалися клуби чорного диму і вогню. Було чути рев худоби, крик людей, рушничні постріли. Там відбувався страшний суд, завітала туди люта пімста, немилосердна людська ненависть. Праворуч за лісом -— друга пожежа, бо там також напів польське село. Я дивився туди і серце моє розривалося від болю. На моїх очах писалася страшна історія нашої землі, писалася кривавими літерами, писалася невинною кров'ю ... І що ж винні ті маленькі діти, хто почав і по-що почав те страшне людовбивство?}
 

^{Далеко за горою, ближче міста, горіло українське село, підпалене поляками. Пасма вогню освітлювали темне небо, а голосні постріли ручних скоро-стрілів лунали відгомоном по всій околиці.
Другого дня стало відомо, що по довколишніх селах не було живих поляків, хіба тільки ті, яким вдалося вирватися з вогню і втекти до міста. У селах ближче міста тієї страшної ночі загинуло від поляків дуже багато українців, А таких ночей була не одна, їх було дуже багато. І невідомо, яка це зла сила пхала людей до такого страшного кровопролиття, до такого злочину. І сильно засумували наші люди, бо не могли вони погодитися з такою жорстокістю. Вони ненавиділи Польщу, як владу, яка робила їм кривду, вони бачили, що й тепер німці з поляками плюндрують наші села, але ж невинні в цьому оті бідні польські селяни, з якими наші люди виростали І жили довгі літа. Але боротьба розпалилася і годі було ЇЇ тепер стримати. Вона, ніби ріка, що вийшла із своїх берегів, все рвала перед собою, все нищила. Невідомо, хто тим нещастям де керував, але було ясно, що керувала ним якась невидима рука, невидима зла сила на шкоду польському народові і народові нашому.
Незабаром поляки вийшли з міст і рушили на села. Палили села і хутори, а людей вбивали. Українські повстанці відплачували тим самим. І прийшло до того, що вдень горіли українські села, а вночі -— польські. Вдень гинули українці, а вночі — поляки. Німці ж стояли тепер разом з поляками. Наші люди залишали свої оселі і вибиралися далі від міст, виїздили в якісь рови, поміж гори, в ліси. В кожному селі вдень і вночі стояла варта, за селом також постійно вартували молоді хлопці і алярмували село, коли бачили, що з міста виїхали підводи з поляками І німцями. Кожний господар мав на подвір'ї готового воза, на якому завжди лежали спаковані рядна, подушки та інше господарське майно. Коли варта з-за села подавала знак про небезпеку, тоді всі втікали зо своїми підводами в поля, до лісів. Таке нещастя було довго, напротязі всього 1943-го року. Люди не мали спокою ні вдень, ні вночі. Були помучені, втомлені, бо ніколи було виспатися і відпочити. "}

^{Тут будь-які підсумки зайві. можна лише додати, що маніпулятори і шахраї, саме такими діями, як наведено вище, розпалюють і викликають наступні хвилі ненависті між нашими народами, одночасно посміхаються і  кажуть: "Тільки правда вас визволить".}

^{І саме такою є "гірка правда".}

                                                                                           ^{Добродій}