Історикон чи Сатирикон ?

2018-01-03 14:10

 «Портал „Historykon.pl” створений в червні 2012 року, як сторінка у соцмережі, мета якої пропагування науки – а саме історії».


- так про себе пишуть засновники порталу…

 

Позавчора вони розмістили на своїй сторінці «біографічну довідку» Степана Бандери – на перший погляд досить виважену, бо в ній нема маячні про агентуральну діяльність Бандери, про те, що Бандера на снідання з’їдав польських дітей, нема фотографії Бандери в німецькій формі.
Текст досить короткий, але містить стільки неточностей і іншої маячні, що вартий кількох слів пояснень, щоб показати наскільки ця тема у Польщі спотворена, зманіпульована і оббріхана…


Якщо вже «виважений» текст – одна велика дурниця, то чого можна сподіватись від менш «виважених» текстів, які домінують у Польщі?
І що може творитись в голові поляка, який не піддається кресовій пропаганді, а шукаючи «альтернативні джерела», бере в руки «виважений» текст?

 

 

Текст повністю:


1 січня 1909 року народився Степан Бандера
Степан Бандера був сином Андрія Бандери, греко-католицького священика і Мирослави Глодзінської. Після завершення І світової війни почав навчання в гімназії у Стрию. Після її закінчення і невдалого виїзду на навчання, займався громадською діяльністю. У 1927 році вступив до Української Військової Організації, яка діяла нелегально. Через рік записався у львівську Політехніку, де вперше був заарештований. У 1929 році став членом Організації Українських націоналістів, а через рік референтом пропаганди. У 1932 році був заарештований за нелегальний перетин польсько-чехословацького кордону. Завдяки йому ОУН посилила індивідуальний терор. Серед інших, вбито Тадеуша Голувка та Івана Бабія. За замах на міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького 13 січня 1936 року був засуджений до смертної кари, але її замінили на довічне ув’язнення. У вересні 1939 року його відпустили. Через рік він став співорганізатором ОУН-Р. У 1941 році його заарештували і відправили у табір в Заксенгаузен. Перебував у зручних умовах: мав у розпорядженні кімнату для гостей і спальню з килимами та картинами, харчувався у їдальні СС, його не змушували працювати. Впродовж дня приміщення, де він знаходився, не було замкненим і йому дозволяли контактувати з дружиною і зовнішнім світом. У 1943 році його ОУН-Р почала різанину на Волині. Після війни жив у Мюнхені, де його 15 жовтня 1959 року вбив агент КДБ Богдан Сташинський, який вистрілив з пістолету з ціаністим калієм. Його вважають національним героєм України.

джерело: http://historykon.pl/1-stycznia-1909-roku-urodzil-sie-stepan-bandera/


Наші зауваження:

 

1. «Після завершення І світової війни почав навчання в гімназії у Стрию. Після її закінчення і невдалого виїзду на навчання, займався громадською діяльністю».
 

- «невдалий виїзд» полягав у тому, що польська влада не видала йому паспорт…

 

2. «Завдяки йому ОУН посилила індивідуальний терор. Серед інших, вбито Тадеуша Голувка та Івана Бабія».
 

- Бандера не мав нічого спільного з замахом на Голувка – замах скоєно влітку 1931 року, коли Бандера ще не мав значного впливу в організації.
ОУН взагалі заперечувала причетність до цього замаху, а те, що два агенти польської таємної поліції брали участь у підготовці замаху – незаперечний факт. Тому може варто зазначити, що Голувко міг бути більш незручним для радикальних кіл у польській владі, ніж для керівництва ОУН (що не виключає участі у замаху молодих і недосвідчених членів ОУН – провокації ворожої агентури – це норма в політиці)…
Що стосується Бабія – він отримав два попередження: перший раз легко побитий – кілька ударів в обличчя, другого разу побитий палками в приміщенні гімназії. Однак, це не допомогло – він продовжував доносити на українських учнів у польську поліцію, а інших виганяв з гімназії за прояви патріотизму , хоча б за участь у церковних урочистостях з вшанування Ольги Бесараб, вбитої у в’язниці польськими слідчими.

 

3. «За замах на міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького 13 січня 1936 року був засуджений до смертної кари, але її замінили на довічне ув’язнення. У вересні 1939 року його відпустили».


- «Його відпустили»? Хто відпустив? Нащо писати такі дурниці?
Через паніку, яка панувала у Польщі від початку німецької агресії у вересні 1939 року, тюремні служби тікали хто куди, і Бандера вийшов з покинутої в’язниці завдяки допомозі інших в’язнів, які його звільнили з ізольованої камери.

 


4. «У 1941 році його заарештували і відправили у табір в Заксенгаузен. Перебував у зручних умовах: мав у розпорядженні кімнату для гостей і спальню з килимами та картинами, харчувався у їдальні СС, його не змушували працювати. Впродовж дня приміщення, де він знаходився, не було замкненим і йому дозволяли контактувати з дружиною і зовнішнім світом».
- повна маячня, яку повторюють за Василем Расевичем, який повторює маячню радянської пропаганди. Стапан Бандера у Заксенгаузен певно мав кращі умови, ніж «непривілейовані» в’язні (9 блок, у якому замкнули Бандеру, використовувався для утримання осіб, що могли ще збути потрібними німцям), але умови точно не були кращими, ніж у інших співв’язнів. Бандера сидів у камері №73 – одноосібна камера з одним ліжком, закрита, розмови з співв’язнями були заборонені (Бандера особисто створив зашифровану систему спілкування між в’язнями). Інших ОУН-івців виводили на прогулянки групами. Бандеру ізолювали навіть від його товаришів у таборі, не кажучи вже про зовнішній світ. З дружиною і членами ОУН контактував на волі ще тоді, коли сидів у в’язниці гестапо в Берліні, але у самому таборі вже ні…
Також не отримував передач з продуктами. Не таємниця, що з ним ділився їжею норвезький письменник і гуманіст Одд Нансен (син Фрітьйофа Нансена – лауреата Нобелівської премії миру), з яким Бандера потоваришував під час перебування у таборі – Одд нансен сидів у сусідній камері.
Інший співв’язень – Грот Ровецький мав право отримувати передачі з продуктами і пошту… його листи збереглись і навіть були опубліковані.
Якби Бандера мав таку можливість, сьогодні ніхто б не ховав тих листів, їх би також опублікували, але їх просто не було…

 

5.   «Мав у розпорядженні кімнату для гостей і спальню з килимами та картинами» 

- це взагалі фантастика…
Цікаво, чому жоден з баранів, які повторюють цю маячню, досі не показав нам ті «апартаменти Бандери» з бараку №9 в Заксенгаузен…

 


Видавати маячню за «історичні факти» - трохи компрометуюче для сайту, який називається «науковим», звичайно, якщо хтось не жартує…
Назва сторінки «Історикон», ймовірно, не випадково схожа до назви одного староримського літературного твору «Сатирикон».
Сатирикон був пародією на старогрецькі повісті.
Історикон – пародія сучасної історіографії... 

 

І на завершення фрагменти лекції Яна Ольшевського – прем’єр-міністра  польського уряду, який утворили після перших демократичних виборів, де Ян Ольшевський викладає свою точку зору про Степана Бандеру:

"… Якщо кажемо «Бандера до війни – український терорист», то пам’ятаймо, що росіяни казали те саме про Пілсудського, про людей зБойової Організації ППС після 1905 року. Я дуже перепрошую, знаю, що це викликає емоційний спротив. Але це так було, але це так було. По ту сторону були емоції. Вони були переконані, що борються з польськими бандитами, така була різниця поглядів і позицій. І огранізований замах, дуже наполегливо, дуже довго, на генерала-губернатора Скалона, звичайно це було в умовах революції – це правда, але це був замах. Організований польськими бойовиками проти, з точки зору міжнародного права, легальної російської влади, вчинений в ім’я боротьби за незалежність Польщі. Патріотизм відрізняється від націоналізму тим, що патріот повинен розуміти почуття, такі самі почуття людей іншого народу. Що нема лише пріоритету власних інтересів, що тільки вони мають значення, і тільки ми маємо рацію, і тільки ми святі, і маємо право на все, а іншим цього не можна. Треба дивитись на речі так, як вони виглядають. Для українців це був герой».