Діамант серед шахраїв.

2016-11-01 22:40

 

 


Один "слуга божий", життєвою місією якого повинно бути поширення любові та дружби поміж божою паствою, багато років займається посиленням ненависті поляків до українців. Ми неодноразово демонстрували його брехню і фальсифікації, але час від часу варто звернути увагу на його нову маячню - цього разу на стару статтю "ксьондза" Ісаковича під назвою "Діамант, розірваний кіньми" - повністю статтю можна прочитати тут:
 

          http://www.nawolyniu.pl/artykuly/diament.htm

Нижче представлено аналіз і розкладено по пунктах маніпуляції, замовчування (недомовки), фальсифікації та навіть нахабну брехню головного душпастиря польських шовіністів.
(цитати виділено курсивом, наші коментарі виділено зеленим кольором)
 
 

Цитуємо:

 
  • "Одним з таких текстів є публікація під назвою "Романтичний терорист". Це текст у вигляді інтерв'ю про Степана Бандеру, сина греко-католицького священика, і разом з тим одного з головних воєнних злочинців"
- Степана Бандеру можуть у Польщі не любити, можуть критикувати, він може бути антигероєм - це логічно, бо через свою боротьбу за незалежність України, він волею-неволею мусив бути ворогом тогочасної польської держави, яка окупувала українські землі у міжвоєнний період. Але який з нього воєнний злочинець?
 
Кого він особисто, або за посередництвом наказу чи розпорядження вбив? У 1943 році, коли відбувались злочини на Волині, Степан Бандера був в'язнем концентраційного табору в Заксенгаузен...
Підкреслюю: Степан Бандера у 1941-44 роках був в'язнем і жертвою нацистського тоталітаризму - і тільки ідіот, невіглас або шахрай може називати в'язня концтабору воєнним злочинцем.

Яким словом назвати Ісаковича?
Він точно не ідіот...
 
 

 
    • "Бандера несе повну відповідальність за злочини українських батальйонів " Нахтігаль " і " Роланд ",        і особливо за жидівські погроми у Львові в 1941 році,а також за вбивство львівських професорів".
    - Виходить, що Степан Бандера вбив львівських професорів, ми не знаємо, сміятися чи плакати.
    Це дуже високий рівень політичної параної.
 
 
 
 
  • "Тож варто нагадати, у чому полягав той самий "романтизм". Це можна простежити по справі жорстокого вбивства майора Зигмунта Румеля, офіцера Війська Польського, а потім офіцера Батальйонів Хлопських та Армії Крайової". 
З вищесказаного випливає, що маємо справу з невігласом - Зигмунт Румель не був офіцером Війська Польського - звання, а вірніше титул, який він отримав після закінчення підофіцерської школи - капрал підхорунжий (підпрапорщик), що точно не є офіцерським званням...
Інший, майже неможливий факт, що будучи офіцером Батальйонів Хлопських, радше важко було одночасно бути офіцером АК - це різні структури, які конкурували між собою, співпрацювали, але все-таки різні. Але це ще відносно незначний проступок нашого "ксьондза" - пишемо це, аби звернути увагу, що Ісакович не має самообмежень, які повинні бути у сумлінної людини. Він може говорити що завгодно, аби це тільки допомогло прикрасити фабулу. Але нема чому дивуватись, коли знаєш, що його прихильники - переважно особи, м'яко кажучи, з імунітетом до знань.


 
 
 
 
  • Зигмунт Румель виріс у Кременці, тому ж місці, що і Юліуш Словацький. Успадкувавши від матері літературний талант, він вже будучи молодим хлопцем пророкував на гарного поета.

Виріс ..., але народився в Перебурзі, а його сім'я з'явилась на Волині в процесі польської колонізації у двадцятих роках (батько до цього був офіцером царської армії і лише під кінець І світової війни вступив у польські збройні сили), про це варто згадати, аби не виникали ілюзії, що Волинь - батьківщина Румеля з діда-прадіда...





 
  • "У 1943 р. став комендантом VIII району (відділу, відділення) Батальйонів Хлопських на Волині. У липні того ж року як парламентер поїхав на переговори з керівництвом УПА. Так як польська сторона намагалась попередити заплановану атаку українських націоналістів на беззахисні села. Однак, українці зірвали переговори, мордуючи польських парламентерів. Після триденних тортур 10 липня 1943 р. виконано екзекуцію скатованого майора Румеля".
В даному випадку обмежимось лише словами "Після триденних тортур 10 липня 1943 р. виконано екзекуцію скатованого майора Румеля".
- Яким дивом може йти мова про триденні тортури, якщо всі польські джерела пишуть, що Румель вирушив на переговори з УПА саме 10-го липня і це мала бути друга зустріч (з першої повернувся цілим, здоровим за кілька днів до цього). Про обставини ймовірного злочину УПА і відомі нам факти, пізніше...
Як бачимо, і тут Ісакович займається фантастикою і прикрашанням фактів.





 

 

  • "На другий день, в неділю 11 липня, різуни з УПА одночасно напали на 167 волинських сіл, атакуючи в основному римо-католицькі костели, в яких зібрались поляки, так як була неділя".

Напали 11 липня?

Ця цифра, напевно, рекордна по фантазії на дану тему, найчастіше чуємо про близько сто сіл - але жоден - підкреслюємо - жоден польський історик, що професійно займається цією темою, досі не зміг скласти список цих ста сіл. Ґжеґож Мотика, який вважається авторитетом, як знавець проблематики польсько-українського конфлікту, відсилає нас до списку, який склали Сємашки...

Щоб зрозуміти, чого вартий їх список із 96 назв (не завжди сіл), представимо кілька десятків прикладів з цього списку:

Поселення (населені пункти), в яких за версією Сємашків вбито від 0 до 5 осіб - в даному випадку кількість жертв радше не може свідчити про етнічну чистку, бо, як передбачається, вона ставить за мету знищення всього населення - цифри біля назв населених пунктів, є саме кількістю жертв, згідно Сємашків:
 
1. П'ятикори 3
2. Залізнична станція Звиняче 0 (залізнична станція - це не село)
3. Одне з надлісництв 1 (надлісництво - також не село, тим більше якесь загадкове "одне з надлісництв")
4. Один з маєтків Ледуховських 2 (маєток - також не село)
5. Колонія Бубнів щонайменше 1
6. Село, маєток і залізнична станція Бубнів 1
7. Селець 1
8. Михайлівка 3
9. Великий Щенятин більше 3
10. Вітольдівка 0
11. Старі Жашковичі 5
12. Завидів 3
13. Зигмунтівка більше 1
14. Новий Осередок 2


Наступні села, на які напали 11 липня за версією Сємашків, однак навіть вони не змогли хоча б приблизно (а рахувати і перераховувати вони вміли дуже результативно) встановити кількість жертв, тому поряд з цими селами вказують, що кількість жертв "невідома":

1. Мусін (Мар'янівка) невідома
2. Бжезина (Березине/о/а) невідома
3. Село Суходоли невідома
4. Бискупичі Шляхетські невідома
5. Бжезина (Березине/о/а) невідома
6. Залізнична станція Іваничі невідома
7. Черняків (Черняхів) невідома
8. Яневичі невідома
9. Корчунок невідома
10. Мишів невідома
11. Село Великі Жджари невідома
12. Вандівка невідома
13. Долинка невідома
14. Марисін невідома
15. Милятин невідома
16. Олін невідома
17. Переславичі невідома
18. Риковичі невідома
19. Самоволя невідома
20. Малий Щенятин невідома
21. Нові Жашковичі невідома
22. Пелагін невідома


Наступні села, на які 11 мала напасти УПА, у списку Сємашків вказані, як ті, на які міг бути вчинений напад 11 липня, але разом з тим Сємашки зазначають "вчинено 11 липня або у наступні дні":
 
1. Бубнів
2. Сінкевичі
3. Новоянка
4. Колонія Стрілецька
5. Маркостав
6. Лиса Гора
7. Топилище


І ще два "села" з цього списку, де Сємашки вказують, щоправда, орієнтовну кількість жертв, але не змогли встановити навіть їх назви...:

1. Одне з сіл біля Порицька
2. Село біля Сондової (Судової)
 
 
Як бачимо, число 96 сіл досить сумнівне, а саме на ці цифри спираються польські історики та політики, стверджуючи, що 11 липня УПА майже одночасно напала на 100 польських сіл на Волині - здійснюючи в них геноцид чи етнічну чистку. Список Сємашків не достовірний (не точний) і дуже перебільшений... у цьому немає сумніву.
Решта поселень (населених пунктів) з цього списку також потребують верифікації... на моє переконання, не викликають сумніву максимум кільканадцять сіл, на які справді в цей день скоєно напад, в яких справді вчинено жорстокі злочини - геноцид (людиновбивство), етнічна чистка чи воєнний злочин - нехай кожен називає ці злочини, як хоче - це точно були злочини проти невинного цивільного населення.
Але "ксьондз" Ісакович проявив ще більшу фантазію, ніж Сємашки і додав до цього списку ще 61 село, як гуляти - то гуляти ("гулять, так гулять" або "згоріла хата - гори й сарай")...
Тут потрібно нагадати, що наш "ксьондз" - не єдиний казкар в гроні духовенства польської католицької церкви. Вже кілька десятків років тому біскуп (єпископ) Вінцент Урбан у своїй праці "Хресна дорога Львівської Архідієцезії в роки ІІ світової війни, 1939-1845", першим назвав кількість жертв УПА - 500 тисяч поляків. Але в цьому випадку прізвище "Урбан" зобов'язує...
 
 
 
 
  • "Сьогодні марно шукати на польській землі пам'ятник Зигмунта Румеля. Також нема відповідних публікацій. Лише Вінцент Роніш кілька років тому зняв про цього офіцера документальний фільм під назвою "Невідомий поет", в якому серед іншого міститься розповідь Івана Коптюха з Кустич, наочного свідка мучеництва".

 В цьому фрагменті маємо справу з явною і дуже зухвалою фальсифікацією... Не може бути, щоб "ксьондз" був невігласом, який через незнання української мови, вводив людей в оману. Адже розповідь Івана Коптюха у фільмі перекладена польською мовою.

Ісакович стверджує, що Коптюх був свідком злочину і в документальному фільмі описує всю ситуацію, отже маємо доказ злочину у вигляді наочного свідка.

Однак, це підла брехня, у фільмі, про який згадує Ісакович, справді з'являється Коптюх, та як свідок тих подій, описує свою зустріч з Румелем в останній день його життя ... але свідком злочину він не був.
Був лише останньою людиною, яка бачила ще живого Румеля... і описує в фільмі саме зустріч з Румелем, що їхав на переговори з УПА. Розповідає про обставини цієї зустрічі та додає, що через кілька хвилин в погоні за возом, яким їхав Румель, з'явились якісь вершники на конях, які його запитали, куди поїхав віз і погнали далі... Тут варто замислитись над питанням, яке випливає з розповіді Коптюха.
Румель їхав на узгоджену (домовлену) зустріч на базу УПА - дорогу добре знав, за кілька днів до цього він був на першій зустрічі. В районному проводі УПА знали, що Румель має прибути на переговори у цей день, знали звідки і куди їде, нащо комусь з УПА влаштовувати за ним погоню, навіть, якщо хотіли його вбити? Нащо гнатись за кимось, хто й так їде до мене у гості? Це ж абсурд...

Не стверджую, що Румеля вбив хтось інший, а не УПА, цього не знаю і напевно вже ніколи не дізнаюсь, але нема і ніколи не було жодних доказів ані свідків, які б підтвердили польську версію обставин вбивства Румеля. Версія про розірвання кіньми тим більше є просто фікцією. Варіантів та гіпотез може бути багато, може навіть всередині ОУН чи УПА хтось хотів, щоб не дійшло до порозуміння і таємно вчинено цей злочин, але це лише гіпотеза. Можливо, що Румеля ліквідували більшовики, щоб не допустити до цього порозуміння, можливо німці, не можна виключати, що комусь з АК прийшла в голову саме така ідея для блокування переговорів з УПА - це теж можливо, особливо, якщо взяти до уваги, що Казимир Банах, тобто особа, яка делегувала Румеля на переговори, конфліктував з керівництвом АК. Комендант Округу Армії Крайової "Волинь" полковник Казимир Бомбінський відкрито називав Банаха зрадником. якого після війни повісять. Серед офіцерів АК Банаха прозвали " Volks-Bulba"...
Ким мали бути згадані вершники і хто вбив Румеля, залишається відкритим питанням...

Повертаючись до Ісаковича і його фальшування розповіді Івана Коптюха. Цей фільм доступний в Інтернеті, на що розраховував Ісакович так нахабно перекручуючи факти?
Дозволю собі висловити тезу, що він дуже низько оцінює інтелектуальний рівень своїх симпатиків, він переконаний, що ніхто з них не перевірить інформацію, яку він переказує своїй аудиторії.
На жаль, він не помиляється - ніхто ж цього не перевірив, люди, що зрозуміли, яким є справжне обличчя нашого архібрехуна , не заглядають у його блог. Я заглядаю і читаю, тому помічаю і демаскую (викриваю) його брехню.

"Ксьондз" Ісакович з-поміж всіх кресових мракобісів б'є всі рекорди по фальшуванню.
Це дуже підло, жалюгідно та не по-людськи!

Щоб не бути голослівним лінк до фільму. Розповідь пана Івана Коптюха про зустріч з Румелем і вершників, які за ним їхали, розповідає на 51:32 хвилині.